Розділ 2 — найважливіший у програмі ЄВВ: на нього припадає 40–50% усіх питань тесту. Щоб успішно скласти іспит, необхідно чітко розуміти, що таке методологія, як відрізняються метод і методика, які рівні має наукове пізнання і які конкретні методи застосовуються в науці. Підручник побудовано від загального до конкретного — так само, як рухається наукове пізнання.
Підрозділ 2.1
Загальна характеристика методології
Уявіть, що ви будуєте дім. Методи — це конкретні інструменти (молоток, пилка, рівень). А методологія — це зведення правил, архітектурні принципи та будівельні норми, які пояснюють, чому і як ці інструменти слід застосовувати, щоб дім не впав. Саме таку роль відіграє методологія у науці.
2.1.1 Широке та вузьке розуміння методології
Визначення
Методологія науки — це галузь знань, що вивчає засоби, передумови та принципи
організації
пізнавальної та практично-перетворювальної наукової діяльності.
Слово «методологія» в науковій мові вживається у двох значеннях — широкому і вузькому. Важливо розрізняти їх, бо це типова пастка на екзамені.
| Значення | Що охоплює | Приклад |
|---|---|---|
| Широке | Загальна система теоретичних знань і уявлень; система найзагальніших принципів пізнання; філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності | «Методологія як філософія науки» |
| Вузьке | Вчення про конкретні методи і прийоми дослідження в певній галузі науки; вчення про правила мислення; вчення про науковий метод | «Методологія соціологічного дослідження» |
Головна мета методології науки
Забезпечити об'єктивність і надійність наукових досліджень, тобто гарантувати, що результати дослідження не залежать від особистих упереджень дослідника і можуть бути відтворені іншими вченими.
Функції методології науки
| Функція | Зміст |
|---|---|
| Описова | Описує, як наука насправді провадить дослідження |
| Нормативна | Встановлює стандарти і норми наукової роботи |
| Критична | Аналізує та оцінює методи, виявляє їх слабкі місця |
| Прогностична | Передбачає розвиток методів і наукових напрямів |
Образно:
методологія спочатку дивиться (описує), потім встановлює правила (нормує), потім
оцінює
(критикує), потім передбачає (прогнозує).
Структура методології за змістом
Методологія — не проста сукупність рецептів. Вона має власну складну структуру:
- Принципи — основоположні вимоги до пізнавальної діяльності (об'єктивність, системність тощо)
- Парадигми — загальновизнані зразки наукового мислення певної епохи
- Цінності — орієнтири, що визначають вибір цілей і методів
- Теорії — систематизовані знання про певну область дійсності
- Поняття — елементарні одиниці наукового знання
- Методи — способи досягнення мети дослідження
- Прийоми — конкретні дослідницькі операції
Міждисциплінарність є важливою рисою сучасної методології: сьогодні не існує
«чисто
фізичної» чи «чисто соціологічної» методології — методи мігрують між галузями та збагачують одна
одну.
2.1.2 Метод і методика: спільне та відмінне
Ця тема — одна з найбільш «улюблених» на ЄВВ. Розуміти різницю між методом і методикою потрібно чітко.
Визначення
Метод — спосіб досягнення певної мети або вирішення конкретного завдання; засіб
отримання
наукового знання, система пізнавальних прийомів.
Визначення
Методика — сукупність конкретних прийомів і процедур застосування певного методу;
«інструкція з експлуатації» методу для конкретних умов.
Метод
- Загальний спосіб дій
- Є абстрактним, принциповим
- Застосовується широко, в різних галузях
- Визначає що і навіщо робити
- Приклад: спостереження, експеримент, аналіз
Методика
- Конкретна система дій
- Є практичною, детальною
- Застосовується в певних умовах
- Визначає як саме це робити
- Приклад: методика проведення анкетування
Метод — «експеримент». Методика — «методика проведення
педагогічного
експерименту з контрольною та експериментальною групами у вищій школі». Метод — це ідея; методика —
це
покроковий план її реалізації.
Структура методики
Методика — не хаотична сукупність прийомів, а впорядкована система з такими компонентами:
- Мета та завдання — для чого проводимо дослідження
- Об'єкт і предмет — що досліджуємо
- Методи та інструменти — якими засобами
- Процедури — послідовність дій
- Критерії оцінювання результатів — як оцінимо успіх
Вимоги до методики
- Адаптивність — можливість пристосування до конкретних умов
- Відтворюваність результатів — інший дослідник отримає ті самі результати
- Ефективність — досягнення мети з оптимальними затратами ресурсів
Ознаки наукового методу
| Ознака | Пояснення |
|---|---|
| Об'єктивність | Незалежність від особистих поглядів дослідника |
| Надійність | Стабільність результатів при повторних застосуваннях |
| Валідність | Метод вимірює саме те, що він повинен вимірювати |
| Детермінованість | Результати передбачувані і логічно обумовлені |
| Результативність | Метод забезпечує отримання нового знання |
| Адекватність | Відповідність методу предмету та меті дослідження |
Класифікація методів
| За критерієм | Види методів |
|---|---|
| За типом знання | Емпіричні, теоретичні |
| За рівнем пізнання | Загальнонаукові, конкретно-наукові |
| За методологією | Якісні, кількісні, змішані |
| За організацією | Польові, лабораторні, кабінетні |
«Чим відрізняється метод від методики у науковому дослідженні?» — метод визначає
логіку
наукового пошуку, а методика — конкретні процедури і прийоми його
реалізації.
(Питання 4 з прикладів ЄВВ)
2.1.3 Рівні (структура) методології
Методологію можна уявити як піраміду, де кожен рівень будується на попередньому і дає все конкретніші вказівки для дослідника.
Піраміда рівнів методології
Філософська методологія
Загальнонаукова методологія
Конкретно-наукова методологія
Від найзагальнішого (вершина) до найконкретнішого (основа)
1. Філософська методологія
Найвищий, найзагальніший рівень. Вивчає найзагальніші принципи і закони пізнання (наприклад, принцип матеріальної єдності світу, принцип пізнаваності світу). Являє собою світоглядну основу будь-якого наукового дослідження. Включає діалектику, логіку, гносеологію.
2. Загальнонаукова методологія
Середній рівень — включає підходи і принципи, що застосовуються у всіх або багатьох науках (незалежно від галузі):
- Загальнонаукові підходи: системний, синергетичний, аксіологічний
- Загальнонаукові принципи: об'єктивності, детермінізму, розвитку
- Загальнонаукові поняття: система, структура, функція, елемент
3. Конкретно-наукова методологія
Нижній рівень — сукупність методів, принципів і процедур, що застосовуються у конкретній науковій дисципліні. Наприклад, методологія психологічного дослідження, методологія програмної інженерії тощо.
Ці рівні не ізольовані — кожен вищий рівень задає загальні орієнтири для нижчих,
а
нижчі
конкретизують і реалізують принципи вищих.
2.1.4 Основні методологічні принципи наукових досліджень
Методологічні принципи — це фундаментальні вимоги, яким має відповідати будь-яке науково коректне дослідження.
| Принцип | Суть | Порушення |
|---|---|---|
| Об'єктивність | Дослідження спрямоване на відображення реальних властивостей об'єкта, незалежно від бажань дослідника | Підбір фактів на підтвердження своєї гіпотези |
| Всебічність | Об'єкт вивчається з усіх боків, враховуються всі суттєві зв'язки | Одностороннє вивчення лише зручних аспектів |
| Сутнісний аналіз | Дослідник шукає глибинні причини і закономірності, а не лише описує зовнішній вигляд явища | Обмеження описом без пояснення причин |
| Єдність історичного і логічного | Аналіз явища поєднує його реальну історію розвитку і його логічну (понятійну) структуру | Вивчення лише сучасного стану без розуміння його генезису |
| Доказовість | Будь-яке твердження підкріплюється доказами — фактами, логічними аргументами | Декларативні твердження без підтвердження |
| Альтернативність | Дослідник розглядає альтернативні гіпотези та інтерпретації | Орієнтація на єдину, наперед задану відповідь |
| Системність | Об'єкт розглядається як система з взаємозалежними елементами | Вивчення окремих властивостей без урахування зв'язків |
7 принципів: «О-В-С-Є-Д-А-С» — Об'єктивність, Всебічність,
Сутнісний аналіз, Єдність (історичного і логічного),
Доказовість,
Альтернативність, Системність.
2.1.5 Характеристика методологічних підходів
Системний підхід
Визначення
Системний підхід — загальнонауковий підхід, що передбачає розгляд об'єкта
дослідження
як
системи взаємопов'язаних елементів.
Ключові поняття системного підходу:
| Поняття | Визначення |
|---|---|
| Система | Впорядкована множина взаємозалежних елементів, що функціонують як єдине ціле |
| Структура | Стійкі зв'язки між елементами системи, що зберігають її цілісність |
| Елемент | Складова частина системи, що виконує певну функцію |
| Функція | Роль елемента у функціонуванні системи |
| Системний аналіз | Метод вирішення складних проблем шляхом розкладання системи на підсистеми та вивчення їх взаємодії |
Основні вимоги до системного підходу:
- Розгляд об'єкта як цілісної системи, а не набору ізольованих частин
- Виявлення і вивчення зв'язків між елементами
- Аналіз ієрархічної будови системи
- Врахування зовнішнього середовища, з яким взаємодіє система
Аксіологічний підхід
Визначення
Аксіологічний підхід (від грецьк. axia — цінність) — підхід, що розглядає
наукове
дослідження у контексті цінностей: цінностей наукового знання, наукової діяльності і самого вченого.
Аксіологічний підхід у науці охоплює три виміри:
- Цінності наукового знання — істина, точність, логічна несуперечливість, відтворюваність
- Цінності наукової діяльності — чесність, відкритість, критичність мислення, дотримання норм академічної доброчесності
- Цінності вченого — допитливість, відповідальність, інтелектуальна скромність
Питання для повторення (2.1)
- Чим відрізняється широке розуміння методології від вузького? Наведіть приклади.
- Назвіть і коротко охарактеризуйте 4 функції методології науки.
- У чому полягає принципова різниця між методом і методикою? Наведіть власний приклад з програмної інженерії.
- Перерахуйте 6 ознак наукового методу. Що означає «валідність» методу?
- Опишіть три рівні методології (знизу вгору). Чому вони утворюють ієрархію?
- Що таке системний підхід? У чому різниця між системою і структурою?
- Яку роль відіграє аксіологічний підхід у методології наукового дослідження?
✦ ✦ ✦
Підрозділ 2.2
Наукове пізнання як основа наукових досліджень
Наукове пізнання — це не просто «отримання знань». Це особливий, суворо організований процес, що відбувається за певними принципами і має чітку структуру рівнів. Розуміння цього процесу є фундаментом для будь-якого дослідника.
2.2.1 Поняття та компоненти наукового пізнання
Визначення
Наукове пізнання — відносно самостійна, цілеспрямована пізнавальна діяльність,
орієнтована
на отримання нового об'єктивного і систематизованого знання про дійсність.
На відміну від буденного пізнання (повсякденного досвіду), наукове пізнання є систематичним, перевірюваним і теоретично обґрунтованим.
Компоненти наукового пізнання
| Компонент | Зміст |
|---|---|
| Мета (цілі) пізнання | Отримання нового, об'єктивного, перевіреного знання |
| Суб'єкт пізнання | Дослідник (вчений, науковий колектив), що здійснює пізнавальну діяльність |
| Об'єкт пізнання | Фрагмент дійсності, на який спрямована пізнавальна діяльність |
| Предмет пізнання | Конкретний аспект об'єкта, який вивчається; «зріз» об'єкта під певним кутом зору |
| Методи та засоби | Прийоми і інструменти здобуття знань |
| Логічні й мовні засоби | Поняття, судження, умовиводи, наукова мова |
| Результати пізнання | Факти, гіпотези, теорії, закони |
Об'єкт дослідження — програмне забезпечення для управління проєктами.
Предмет — ефективність методів оцінки складності задач у такому програмному
забезпеченні.
Об'єкт ширший, предмет — конкретніший.
2.2.2 Принципи наукового пізнання
Принципи наукового пізнання — це найзагальніші вимоги, що забезпечують коректність пізнавального процесу. Вони відрізняються від методологічних принципів тим, що стосуються передусім процесу пізнання, а не організації дослідження.
| Принцип | Суть |
|---|---|
| Об'єктивності | Знання має відображати об'єкт таким, яким він є насправді, незалежно від суб'єкта |
| Пояснення множини явищ через небагато загальних уявлень | «Бритва Оккама» в науці: добра теорія пояснює багато фактів мінімальними засобами |
| Достатньої повноти обґрунтування | Будь-яке істинне твердження потребує достатнього обґрунтування (факти, докази) |
| Системності | Об'єкт розглядається як система взаємозалежних елементів |
| Єдності аналізу і синтезу | Розкладання об'єкта на частини (аналіз) нерозривно пов'язане з відновленням його цілісності (синтез) |
| Єдності історичного і логічного | Теоретична реконструкція розвитку об'єкта відтворює його реальну історію у логічно узагальненій формі |
| Сходження від абстрактного до конкретного | Пізнання починається з абстрактного, найпростішого визначення і поступово збагачує його, наближаючись до багатогранного конкретного образу |
Принцип сходження від абстрактного до конкретного. Вивчаючи «товар» у політичній
економії:
спочатку Маркс формулює просте абстрактне визначення (товар = продукт для обміну), потім поступово
збагачує
його — вартість, мінова вартість, гроші — і зрештою приходить до конкретного, багатогранного
розуміння
капіталістичної економіки. На ЄВВ це питання 13: «від сутнісної сторони класу предметів до цілісного
багатогранного уявлення про окремий об'єкт».
«Яке твердження ілюструє процес пізнання відповідно до принципу сходження від
абстрактного
до конкретного?» Правильна відповідь: «Від сутнісної сторони класу предметів до цілісного
багатогранного
уявлення про окремий об'єкт».
2.2.3 Емпіричний рівень наукового пізнання
Наукове пізнання має два основних рівні. Важливо не тільки знати їх назви, але й розуміти різницю між ними та їх взаємодію.
Два рівні наукового пізнання
ВИЩИЙ
РІВЕНЬ
Теоретичний
Мислення, абстракції, теорії, закони, гіпотези
⇅
БАЗОВИЙ
РІВЕНЬ
Емпіричний
Досвід, спостереження, факти, експерименти
Стрілка двостороння — рівні взаємозумовлені
Емпіричний рівень пізнання
Визначення
Емпіричний рівень — базовий рівень наукового пізнання, на якому дослідник
безпосередньо
взаємодіє з об'єктом через спостереження та досліди, фіксуючи факти і зовнішні зв'язки між явищами.
Дослідницькі операції емпіричного рівня:
- Спостереження за об'єктами
- Фіксація фактів
- Проведення експериментів
- Встановлення емпіричних співвідношень між явищами
Специфіка емпіричного знання
Емпіричне знання має свої характеристики і обмеження:
- Пізнання об'єкта з боку зовнішніх зв'язків — описує «що» і «як», але не завжди «чому»
- Обмеженість сфери застосування — знання отримане для конкретних умов і може не поширюватися на інші випадки
- Зосередженість на спостережуваному досвіді без звернення до сутнісних і методологічних пояснень
«Яке твердження відображає специфіку емпіричного пізнання?» — «Емпіричне пізнання
зосереджене на фіксації зв'язків між явищами в межах спостережуваного досвіду без звернення до
сутнісних
і
методологічних пояснень». (Питання 16 з прикладів ЄВВ)
Науковий факт
Визначення
Науковий факт — знання про подію або явище, достовірність якого доведена; знання,
отримане
під час спостережень і експериментів.
Важливо розрізняти:
- Факти дійсності — реальні події і явища навколишнього світу (існують незалежно від науки)
- Факти науки — достовірно встановлені і зафіксовані знання про ці події/явища (результат наукової обробки)
Роль фактів у науковому пізнанні:
- Створення емпіричної бази для висунення гіпотез і побудови теорій
- Вирішальне значення при перевірці гіпотез: факти підтверджують або спростовують їх
2.2.4 Теоретичний рівень пізнання та наукова теорія
Визначення
Теоретичний рівень — вищий рівень наукового пізнання, на якому дослідник оперує
абстракціями, будує теорії, формулює закони і принципи, що відображають глибинні, внутрішні зв'язки
та
закономірності явищ.
Специфіка теоретичного знання
- Створення систем знань (теорій), у яких розкриваються загальні зв'язки
- Переважання раціонального моменту пізнання (мислення, а не чуттєвий досвід)
- Відображення явищ і процесів з боку їх універсальних внутрішніх зв'язків
- Систематизація досліджуваних об'єктів
- Наявність проблем, гіпотез, законів, принципів
Наукова теорія
Визначення
Наукова теорія — найбільш розвинена форма наукового пізнання; сукупність доведених
і
об'єднаних в єдину систему понять, категорій, законів, принципів, концепцій, що узагальнено
відображають
певну область дійсності.
Функції наукової теорії
| Функція | Зміст |
|---|---|
| Синтетична | Об'єднує і систематизує розрізнені знання в єдину цілісну систему |
| Пояснювальна | Розкриває причини і механізми явищ |
| Методологічна | Є орієнтиром і основою для проведення нових досліджень |
| Прогностична | Дозволяє передбачати нові факти і явища, ще не відкриті |
| Практична | Служить основою для практичного застосування знань |
Фраза:
«Серйозна
Пані Методично Передбачила Практику».
Порівняння двох рівнів пізнання
| Критерій | Емпіричний рівень | Теоретичний рівень |
|---|---|---|
| Спосіб пізнання | Чуттєвий досвід, спостереження | Абстрактне мислення |
| Об'єкт | Зовнішні, спостережувані властивості | Внутрішні, сутнісні зв'язки |
| Результат | Факти, емпіричні закономірності | Теорії, закони, принципи |
| Узагальнення | Обмежене певними умовами | Широке, універсальне |
| Операції | Спостереження, вимірювання, опис | Абстрагування, моделювання, дедукція |
Питання для повторення (2.2)
- Дайте визначення наукового пізнання. Перерахуйте всі його компоненти.
- Поясніть різницю між об'єктом і предметом пізнання. Наведіть приклад з вашої спеціальності.
- Що означає принцип «сходження від абстрактного до конкретного»? Наведіть приклад.
- У чому специфіка емпіричного знання? Які його обмеження?
- Що таке науковий факт? Чим він відрізняється від «факту дійсності»?
- Перерахуйте 5 функцій наукової теорії. Що означає прогностична функція?
- Побудуйте порівняльну таблицю (самостійно, без підглядування) двох рівнів наукового пізнання.
✦ ✦ ✦
Підрозділ 2.3
Методи наукових досліджень
Методи наукових досліджень — це конкретний «арсенал» інструментів ученого. Програма ЄВВ вимагає знати не лише назви методів, але й розуміти їх суть, умови застосування і взаємозв'язки.
2.3.1 Поняття методу та його функції
Визначення
Метод — обґрунтована та ефективна система дій для досягнення певних цілей; засіб
отримання
наукового знання; спосіб організації пізнавальних процедур.
Функції методу
| Функція | Зміст |
|---|---|
| Пізнавальна | Метод є інструментом отримання нового знання про дійсність |
| Експериментально-дослідницька | Метод організовує і спрямовує практичну дослідницьку роботу |
| Аналітична | Метод розкладає досліджувану проблему на складники та виявляє зв'язки між ними |
| Інструментальна | Метод виступає конкретним засобом (знаряддям) пізнання |
«Яке завдання виконує аналітична функція методу?» — «Розкладання досліджуваної
проблеми на
складники та виявлення зв'язків між ними». (Питання 3 з прикладів ЄВВ)
Об'єктивність і суб'єктивність у виборі методів
Вибір методів дослідження не є абсолютно нейтральним процесом. Програма вводить три важливих поняття:
| Поняття | Зміст |
|---|---|
| Методологічний негативізм | Заперечення цінності будь-яких методів; відмова від методологічного обґрунтування дослідження |
| Методологічний анархізм | Переконання, що «все дозволено», відсутність жодних критеріїв вибору методу (концепція П. Фейєрабенда) |
| Методологічна ейфорія | Переоцінка значення нових або модних методів; сліпе захоплення певним методом без критичного аналізу його обмежень |
Результати дослідження безпосередньо залежать від обраних методів. Різні методи,
застосовані до одного й того самого об'єкта, можуть дати різні (або навіть суперечливі) результати.
Уявіть, що ви досліджуєте якість програмного продукту. Якщо ви використаєте лише автоматичне
тестування
—
отримаєте одні результати. Якщо додасте юзабіліті-тестування з реальними користувачами — картина
зміниться.
Метод визначає те, що ви «бачите» і що «не бачите» у своєму дослідженні.
2.3.2 Емпіричні методи наукового пізнання
Емпіричні методи застосовуються на емпіричному рівні пізнання і спрямовані на безпосереднє вивчення об'єктів через чуттєвий досвід.
1. Спостереження
Визначення
Спостереження — цілеспрямоване, планомірне сприйняття об'єктів і явищ дійсності,
результати
якого фіксуються дослідником.
| Основні вимоги | Переваги | Недоліки |
|---|---|---|
| Цілеспрямованість (конкретна мета) Систематичність Об'єктивність (фіксація, а не інтерпретація) Фіксація результатів |
Природність умов Можливість тривалого вивчення Відсутність впливу на об'єкт |
Пасивність дослідника Вплив суб'єктивності Обмежена повторюваність Час і ресурси |
2. Метод порівняння
Визначення
Порівняння — встановлення подібності або відмінності між об'єктами за певними
ознаками.
Умови (вимоги) порівняння:
- Порівнювати можна лише однорідні об'єкти (одна і та сама категорія явищ)
- Порівняння проводиться за суттєвими ознаками
- Підстава порівняння повинна бути єдиною для всіх порівнюваних об'єктів
Завдання порівняння: класифікація об'єктів, виявлення загального і специфічного, встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
Різновиди порівнянь: якісні і кількісні; одномірні і багатомірні; синхронні (одночасні) та діахронні (у різні часові моменти).
3. Метод вимірювання
Визначення
Вимірювання — визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці
виміру.
Основні елементи вимірювання:
- Об'єкт вимірювання — що вимірюємо
- Одиниця виміру — еталон (метр, кілограм, байт тощо)
- Вимірювальний інструмент (прилад, засіб)
- Метод вимірювання — спосіб застосування інструмента
- Спостерігач — суб'єкт, що виконує вимірювання
Визначення
Похибка вимірювання — відхилення виміряного значення від істинного значення
величини.
Поділяється на систематичні (постійні, пов'язані з інструментом або методикою) та
випадкові (непередбачувані, розподілені навколо істинного значення).
4. Експеримент
Визначення
Експеримент — метод наукового дослідження, в якому дослідник активно впливає на
об'єкт,
створюючи контрольовані умови для перевірки гіпотези.
На відміну від спостереження, в експерименті дослідник активно втручається в досліджувані явища і контролює умови.
Етапи експерименту
| Етап | Зміст |
|---|---|
| 1. Підготовчий | Формулювання мети та гіпотези; розробка плану; підготовка обладнання і умов |
| 2. Проведення | Виконання запланованих дослідних процедур; спостереження і реєстрація даних |
| 3. Обробка даних | Аналіз, систематизація, статистична обробка отриманих результатів |
| 4. Інтерпретація | Пояснення результатів у контексті гіпотези; формулювання висновків |
Типи експериментів (за характером впливу)
- Констатувальний — виявляє фактичний стан явища без активного втручання
- Пошуковий — шукає нові підходи і закономірності
- Діагностичний — встановлює причини і характер явища
- Формувальний — активно змінює властивості об'єкта для досягнення певних результатів
«Який тип експерименту передбачає активне втручання для зміни властивостей
об'єкта?» —
Формувальний. (Питання 7 з прикладів ЄВВ)
2.3.3 Теоретичні методи наукового пізнання
Теоретичні методи застосовуються на теоретичному рівні пізнання і спрямовані на побудову абстрактних моделей, систем і теорій.
1. Аксіоматичний метод
Визначення
Аксіоматичний метод — побудова наукової теорії на основі набору початкових,
недоведених
тверджень (аксіом), з яких логічно виводяться всі інші твердження (теореми).
Найбільш поширений у математиці і формальних науках. Аксіоми — базові «правила гри», що приймаються без доведення. Решта знання дедуктивно виводиться з цих аксіом.
Геометрія Евкліда будується на 5 аксіомах (постулатах). З них виводиться вся класична геометрія.
Коли
математики змінили п'яту аксіому — виникли неевклідові геометрії (Лобачевського, Рімана).
2. Гіпотетико-дедуктивний метод
Визначення
Гіпотетико-дедуктивний метод — побудова наукової теорії через висунення гіпотез і
дедуктивне виведення з них наслідків, що перевіряються емпірично.
Гіпотеза і дедукція
| Поняття | Визначення |
|---|---|
| Гіпотеза | Наукове припущення, висунуте для пояснення явища і таке, що потребує перевірки. Гіпотеза повинна бути: сформульованою, перевірюваною, логічно несуперечливою |
| Дедукція | Логічний висновок від загального до часткового. Якщо загальне твердження (гіпотеза) істинне — і конкретний висновок з нього теж має бути істинним |
Схема гіпотетико-дедуктивного методу:
Схема гіпотетико-дедуктивного методу
Спостереження проблеми / аномалії
↓
Формулювання гіпотези (H)
↓
Дедуктивне виведення наслідків (якщо H, то C)
↓
Емпірична перевірка наслідків
↓
Підтвердження → Теорія
Спростування → Нова гіпотеза
Питання 14 з ЄВВ: «Всі метали електропровідні. Залізо — метал. Отже, залізо
електропровідне» — це дедукція: від загального правила (всі метали) до часткового
висновку
(конкретне залізо).
3. Абстрагування і конкретизація
Визначення
Абстрагування — уявне виділення суттєвих властивостей об'єкта і відвернення від
несуттєвих.
Конкретизація — зворотний процес: застосування загальних теоретичних положень до конкретних умов і об'єктів.
Метод сходження від абстрактного до конкретного — провідний метод теоретичного пізнання:
- 1-й етап: Відправна точка — «чуттєво-конкретне» (безпосереднє сприйняття предмета у всій його складності)
- 2-й етап: «Абстрактне» — виділення окремих сторін, властивостей, відносин (максимальне спрощення)
- 3-й етап: «Теоретично-конкретне» — відновлення цілісного образу предмета через синтез отриманих абстракцій в єдину систему
Рух пізнання: Складне ↓ Просте ↑ Багате. Спочатку роздрібнюємо (абстрагуємо), потім
збираємо на більш глибокій основі (конкретизуємо). Це протилежність буденному мисленню, де ми «йдемо
від
конкретного до конкретного».
4. Аналіз і синтез
| Метод | Суть | Коли використовується |
|---|---|---|
| Аналіз | Уявне або реальне розкладання цілого на частини для вивчення кожної окремо | Коли потрібно зрозуміти складові і їх особливості |
| Синтез | Уявне або реальне об'єднання частин у ціле, розуміння зв'язків між ними | Коли потрібно отримати цілісне розуміння |
5. Індукція і дедукція
| Метод | Напрямок | Приклад |
|---|---|---|
| Індукція | Від окремих фактів → до загального висновку | «Ртуть провідна. Мідь провідна. Залізо провідне. → Усі метали провідні» |
| Дедукція | Від загального правила → до конкретного висновку | «Усі метали провідні. Залізо — метал. → Залізо провідне» |
6. Аксіологічний та історичний і логічний методи
Визначення
Єдність історичного і логічного методу — дослідницький підхід, що поєднує вивчення
реального процесу становлення об'єкта (історичний аспект) з розкриттям його логічної структури і
необхідних
зв'язків (логічний аспект).
- Історичний метод — вивчення явища у його генезисі, розвитку, конкретних хронологічних проявах
- Логічний метод — відтворення сутності явища у формі теоретичної системи понять і законів, очищеної від випадковостей
- Ці методи взаємодоповнюють один одного: логічне є тим самим, що й історичне, але очищеним від його випадкових форм
Вивчення розвитку мов програмування історично: від Фортрана (1957) до Python (2024) — з
усіма
деталями, гілками і тупиками. Вивчення тих самих мов логічно: виявлення загальних принципів
і
закономірностей еволюції мов (парадигми, типізація, рівень абстракції), незалежно від конкретної
хронології.
Загальна таблиця методів
| Рівень | Методи |
|---|---|
| Емпіричні | Спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент |
| Теоретичні | Аксіоматичний, гіпотетико-дедуктивний, абстрагування/конкретизація, аналіз/синтез, індукція/дедукція, єдність історичного і логічного, сходження від абстрактного до конкретного |
| Загальнонаукові | Системний аналіз, моделювання, класифікація |
Питання для повторення (2.3)
- Назвіть 4 функції методу. Що означає «аналітична» функція?
- Що таке «методологічна ейфорія»? Чим вона небезпечна для науки?
- Порівняйте спостереження та експеримент. У чому їх принципова відмінність?
- Які типи експерименту ви знаєте? Який з них передбачає активне втручання?
- Поясніть гіпотетико-дедуктивний метод на прикладі з програмної інженерії.
- Чим індукція відрізняється від дедукції? Наведіть по одному прикладу кожної.
- Поясніть метод «сходження від абстрактного до конкретного». Які його три етапи?
- Що означає «єдність історичного і логічного»? Як ці два методи доповнюють один одного?
✦ ✦ ✦
Підсумок розділу
Загальне повторення та типові питання ЄВВ
Перед тестом переконайтеся, що можете впевнено відповісти на кожне з наступних питань без підглядування у конспект.
Зведена схема розділу 2
Структура розділу 2
10 типових питань ЄВВ з розділу 2
Перевірте себе
- Яке твердження найповніше відображає методологію як систему світоглядних принципів пізнання? (Відповідь: філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності)
- Чим відрізняється метод від методики у науковому дослідженні? (Метод — логіка пошуку; методика — конкретні процедури реалізації)
- Яке завдання виконує аналітична функція методу? (Розкладання проблеми на складники та виявлення зв'язків)
- Який тип експерименту передбачає активне втручання для зміни властивостей об'єкта? (Формувальний)
- До якого методу належить умовивід «Всі метали електропровідні. Залізо — метал. Отже, залізо електропровідне»? (Дедукція)
- Яке твердження ілюструє принцип сходження від абстрактного до конкретного? (Від сутнісної сторони класу предметів до цілісного багатогранного уявлення)
- Яке твердження відображає специфіку емпіричного пізнання? (Фіксація зв'язків між явищами в межах спостережуваного досвіду без сутнісних пояснень)
- Який із рівнів наукового пізнання НЕ відповідає певному способу мислення? (Метаемпіричний — такого рівня не існує в класичній схемі)
- Що означає валідність методу? (Відповідність методу меті дослідження — метод вимірює саме те, що призначений вимірювати)
- Яка функція наукової теорії полягає в об'єднанні розрізнених знань в єдину систему? (Синтетична)
✦ ✦ ✦
📚 Словник термінів розділу 2
Абстрагування
Уявне виділення суттєвих властивостей і відвернення від несуттєвих
Аксіома
Початкове твердження наукової теорії, що приймається без доведення
Аксіоматичний метод
Побудова теорії шляхом виведення всіх тверджень з набору аксіом
Аксіологічний підхід
Розгляд науки через призму цінностей знання, діяльності, вченого
Аналіз
Уявне чи реальне розкладання цілого на частини
Валідність
Відповідність методу меті — метод вимірює саме те, для чого призначений
Гіпотеза
Наукове припущення, висунуте для пояснення явища; підлягає перевірці
Гіпотетико-дедуктивний метод
Висунення гіпотези та дедуктивне виведення перевірних наслідків
Дедукція
Умовивід від загального до часткового
Детермінованість
Передбачуваність і обумовленість результатів методу
Емпіричний рівень
Базовий рівень пізнання через досвід, спостереження, факти
Експеримент
Метод дослідження з активним втручанням дослідника в об'єкт
Індукція
Умовивід від окремих фактів до загального висновку
Конкретизація
Застосування загальних теоретичних положень до конкретного випадку
Метод
Обґрунтована система дій для досягнення певної мети в пізнанні
Методика
Сукупність конкретних прийомів застосування методу в певних умовах
Методологічний анархізм
Переконання «все дозволено»; відсутність критеріїв вибору методу
Методологічна ейфорія
Некритичне захоплення новим або модним методом
Методологічний негативізм
Заперечення цінності будь-яких методів
Методологія науки
Галузь знань про засоби, принципи і методи наукового пізнання
Науковий факт
Достовірно встановлене знання про подію або явище
Наукова теорія
Найбільш розвинена форма пізнання; система знань про певну область дійсності
Наукове пізнання
Цілеспрямована діяльність з отримання нового об'єктивного знання
Об'єкт пізнання
Фрагмент дійсності, на який спрямоване пізнання
Парадигма
Загальновизнаний зразок наукового мислення в певну епоху
Предмет пізнання
Конкретний аспект об'єкта, що вивчається; «зріз» об'єкта
Похибка вимірювання
Відхилення виміряного значення від істинного
Спостереження
Цілеспрямоване сприйняття об'єктів без активного втручання
Синтез
Об'єднання частин у ціле; розуміння зв'язків між ними
Система
Впорядкована множина взаємозалежних елементів, що функціонують як ціле
Системний підхід
Розгляд об'єкта як цілісної системи взаємопов'язаних елементів
Структура
Стійкі зв'язки між елементами системи
Теоретичний рівень
Вищий рівень пізнання через абстракції, теорії, закони
Філософська методологія
Найвищий рівень методології; загальні принципи і закони пізнання
ЄВВ · МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ · РОЗДІЛ 2 · Підготовка до аспірантури